Ну ось я і добрався до свого Блогу. Свій Блог я створив вже певно місяць тому, але як доходило діло до того щоб якось його розпочати (так би мовити відкрити) я починав вагатися. Я чогось почав вибирати тему для першого повідомлення, думав, що можно написати таке що сподобається людям. І те не підходило і се... Але сьогодні для мене все встало на свої місця. Я вирішив створити цей блог не для когось, а для себе та для людей які схожі зі мною, для людей які можуть і не розділяти моєї думки або навпаки... Отже буду писати як воно є, як я думаю, як я відчуваю.
Так ось з чого я хотів почати свій Блог. Мене дуже хвилює статус моєї рідної мови серед молоді. Мені здається, що більшість молоді в нашій державі дуже зневажливо ставиться до неї... Я не кажу про те, що ми не говоримо україньською, ні, і кажу про те що ми з легкістю можемо сказати: "а ну ёё к ...."! Алеж де та свідомість, де та належність до культури батьківщіни... Я все розумію, що є молодіжні субкультури, але я зовсім не розумію, що примушує людину відмовлятися від тієї мови на якій розмовляють батьки... Хто в цьому винен? Держава яка не пропагандує належним чином рідну мову? Батьки, які не змогли належним чином виховати в своїх дітях повагу до неї? Чи надмірний вплив телеканалів іншомовних країн?
Я вважаю, що питання мовності в країні це питання дуже вагоме. І не в якому разі не хочу сказати, що треба "силою" прививати любов до неї, я ні в якому разі не засуджую людей що розмовляють російською, бо і сам майже постійно говорю на ній.
Ви можите задати мені доцільне питання: "А ти сам на якій говориш?". На це питання я зараз і відповім.
Як що розглядати моє сімейне положення враховуючи мовний аспект то можно сказати, що в мене дві рідні мови. Мій Тато - Українець, Мати - з Росії. З дитинства мене вчили, що знати рідну мову Батьків - це є повага до них! Я народився в Росії але дуже скоро мої Батьки переїхали в Україну, в південне місто Херсон. Там я навчався одинадцять років у російськомовній школі (ліцеї). Місто Херсон - російськомовне місто. Але завжди з Батьком розмовляв україньською, з мамою - російською. Я знаю обидві мови. Ну з граматикою в мене не дуже, але розмовляю я вільно на обох мовах.
Мені цікава думка людей про стан української мови в нашій державі...
Так ось з чого я хотів почати свій Блог. Мене дуже хвилює статус моєї рідної мови серед молоді. Мені здається, що більшість молоді в нашій державі дуже зневажливо ставиться до неї... Я не кажу про те, що ми не говоримо україньською, ні, і кажу про те що ми з легкістю можемо сказати: "а ну ёё к ...."! Алеж де та свідомість, де та належність до культури батьківщіни... Я все розумію, що є молодіжні субкультури, але я зовсім не розумію, що примушує людину відмовлятися від тієї мови на якій розмовляють батьки... Хто в цьому винен? Держава яка не пропагандує належним чином рідну мову? Батьки, які не змогли належним чином виховати в своїх дітях повагу до неї? Чи надмірний вплив телеканалів іншомовних країн?
Я вважаю, що питання мовності в країні це питання дуже вагоме. І не в якому разі не хочу сказати, що треба "силою" прививати любов до неї, я ні в якому разі не засуджую людей що розмовляють російською, бо і сам майже постійно говорю на ній.
Ви можите задати мені доцільне питання: "А ти сам на якій говориш?". На це питання я зараз і відповім.
Як що розглядати моє сімейне положення враховуючи мовний аспект то можно сказати, що в мене дві рідні мови. Мій Тато - Українець, Мати - з Росії. З дитинства мене вчили, що знати рідну мову Батьків - це є повага до них! Я народився в Росії але дуже скоро мої Батьки переїхали в Україну, в південне місто Херсон. Там я навчався одинадцять років у російськомовній школі (ліцеї). Місто Херсон - російськомовне місто. Але завжди з Батьком розмовляв україньською, з мамою - російською. Я знаю обидві мови. Ну з граматикою в мене не дуже, але розмовляю я вільно на обох мовах.
Мені цікава думка людей про стан української мови в нашій державі...
