Ну ось я і добрався до свого Блогу. Свій Блог я створив вже певно місяць тому, але як доходило діло до того щоб якось його розпочати (так би мовити відкрити) я починав вагатися. Я чогось почав вибирати тему для першого повідомлення, думав, що можно написати таке що сподобається людям. І те не підходило і се... Але сьогодні для мене все встало на свої місця. Я вирішив створити цей блог не для когось, а для себе та для людей які схожі зі мною, для людей які можуть і не розділяти моєї думки або навпаки... Отже буду писати як воно є, як я думаю, як я відчуваю.
Так ось з чого я хотів почати свій Блог. Мене дуже хвилює статус моєї рідної мови серед молоді. Мені здається, що більшість молоді в нашій державі дуже зневажливо ставиться до неї... Я не кажу про те, що ми не говоримо україньською, ні, і кажу про те що ми з легкістю можемо сказати: "а ну ёё к ...."! Алеж де та свідомість, де та належність до культури батьківщіни... Я все розумію, що є молодіжні субкультури, але я зовсім не розумію, що примушує людину відмовлятися від тієї мови на якій розмовляють батьки... Хто в цьому винен? Держава яка не пропагандує належним чином рідну мову? Батьки, які не змогли належним чином виховати в своїх дітях повагу до неї? Чи надмірний вплив телеканалів іншомовних країн?
Я вважаю, що питання мовності в країні це питання дуже вагоме. І не в якому разі не хочу сказати, що треба "силою" прививати любов до неї, я ні в якому разі не засуджую людей що розмовляють російською, бо і сам майже постійно говорю на ній.
Ви можите задати мені доцільне питання: "А ти сам на якій говориш?". На це питання я зараз і відповім.
Як що розглядати моє сімейне положення враховуючи мовний аспект то можно сказати, що в мене дві рідні мови. Мій Тато - Українець, Мати - з Росії. З дитинства мене вчили, що знати рідну мову Батьків - це є повага до них! Я народився в Росії але дуже скоро мої Батьки переїхали в Україну, в південне місто Херсон. Там я навчався одинадцять років у російськомовній школі (ліцеї). Місто Херсон - російськомовне місто. Але завжди з Батьком розмовляв україньською, з мамою - російською. Я знаю обидві мови. Ну з граматикою в мене не дуже, але розмовляю я вільно на обох мовах.
Мені цікава думка людей про стан української мови в нашій державі...
Так ось з чого я хотів почати свій Блог. Мене дуже хвилює статус моєї рідної мови серед молоді. Мені здається, що більшість молоді в нашій державі дуже зневажливо ставиться до неї... Я не кажу про те, що ми не говоримо україньською, ні, і кажу про те що ми з легкістю можемо сказати: "а ну ёё к ...."! Алеж де та свідомість, де та належність до культури батьківщіни... Я все розумію, що є молодіжні субкультури, але я зовсім не розумію, що примушує людину відмовлятися від тієї мови на якій розмовляють батьки... Хто в цьому винен? Держава яка не пропагандує належним чином рідну мову? Батьки, які не змогли належним чином виховати в своїх дітях повагу до неї? Чи надмірний вплив телеканалів іншомовних країн?
Я вважаю, що питання мовності в країні це питання дуже вагоме. І не в якому разі не хочу сказати, що треба "силою" прививати любов до неї, я ні в якому разі не засуджую людей що розмовляють російською, бо і сам майже постійно говорю на ній.
Ви можите задати мені доцільне питання: "А ти сам на якій говориш?". На це питання я зараз і відповім.
Як що розглядати моє сімейне положення враховуючи мовний аспект то можно сказати, що в мене дві рідні мови. Мій Тато - Українець, Мати - з Росії. З дитинства мене вчили, що знати рідну мову Батьків - це є повага до них! Я народився в Росії але дуже скоро мої Батьки переїхали в Україну, в південне місто Херсон. Там я навчався одинадцять років у російськомовній школі (ліцеї). Місто Херсон - російськомовне місто. Але завжди з Батьком розмовляв україньською, з мамою - російською. Я знаю обидві мови. Ну з граматикою в мене не дуже, але розмовляю я вільно на обох мовах.
Мені цікава думка людей про стан української мови в нашій державі...
Щож, насправді, тема яку ти намагаєшься підняти в своєму блозі варта уваги, насправді, чим далі, тим гірше в країні справи з державною мовою, а винуватці в цьму, на мій погляд, сама наша країна, яка зневажливо ставиться до власної історіі. Ті політичні заходи, які, нібито, повинні пропагандувати Батьківщину наспрвді, частіше за все, так і залишаються в площині політики, не маючи жодного впливу на свідомість громодян. Звідси й маємо й виховання наступного покольння, котре ще зневажливіше спріймає неньку...
ВідповістиВидалитиПрошу прощения, я на русском - не бейте сильно, мой дом в Крыму. Могу сказать следующее, в чем действительно убедился: языковой проблемы на самом деле нет, острые противоречия нагнетаются только зажиревшими властелинами сверху; двуязычие не помешало бы. Давайте не лицемерить и не вдаваться в идеалы, мы говорим и пишем на украинском и русском( убивает когда говорят укрАинский ). В отношении этого у людей сверху нездоровая позиция, какие-то фанатики.
ВідповістиВидалитиДа, вы подумали, что мну пророссийское чмо и пытается впихнуть вам идеи ПР. Нет, я целиком поддерживаю украинский язык, я знаю его местами лучше некоторых суржико-мовних преподов. Но я не хочу видеть настолько насильственного его насаждения. Особенно там, где его раньше толком и не было. "Я так люблю свою страну и ненавижу государство". Я думаю вы поймете о чем я.
Стан української мови зараз мене цілком влаштовує. Мені подобається, що фільми крутять українською, але не подобається, що російські фільми теж перекладають. А ще мені не подобається, те, що ми, якою б мовою не говорили, часто пишемо безграмотно :)
ВідповістиВидалитиЄдиний, на мою думку, спосіб змінити позицію народу відносно мови - це зробити її престижною. Враховувати, скажімо, володіння українською при прийомі на роботу (володієш - 5 тис. грн., не володієш - 3 тис. грн.). При цьому проводити курси української. Молоді показати, що розмовляти українською - це круто.
ВідповістиВидалитиУ цьому напрямку ми зробили лише 1 крок - якісний переклад фільмів. А у протилежному напрямку - 5 кроків, коли зробили мову засобом політичної боротьби.
Можна дуже довго говорити про мову, розглядати ситуацію з усіх сторін, робити аналіз та висновки, прогнозувати та писати рекомендації. Але все це не вирішить питання.
ВідповістиВидалитиПросто спілкуйтесь українською.
Хм, я говорю на русском. И пишу на нём. Потому что так мне удобнее и так я привыкла. А украинский только по надобности употребляю.
ВідповістиВидалитиСледует учесть, что независимость мы получили недавно, поэтому у нас такой шаткий статус государственного языка. Думаю, со временем всё встанет на свои места :)
/me оптимистка